Чи можуть датацентри переїхати в космос?
За твердженням деяких експертів, космічні датацентри відкривають принципово нові можливості для обробки даних. Вони здатні працювати на цілодобовій сонячній енергії, не потребують води для охолодження, та й взагалі – космос холодний, там температура абсолютного нуля, тобто легше відводити тепло від гарячих серверів через випромінювання.
Додатковою перевагою є фізична ізольованість: атакувати чи знищити такі об’єкти значно складніше, ніж традиційні будівлі на Землі.
Вже й зроблені навіть перші практичні кроки у цьому напрямку. Компанія Starcloud, яка входить до екосистеми стартапів, підтримуваних NVIDIA, активно працює над перенесенням датацентрів у космос. Її генеральний директор Філіп Джонстон прогнозує, що протягом наступного десятиліття більшість нових датацентрів будуватимуться саме на орбіті. У листопаді 2025 року компанія успішно запустила свій перший супутник Starcloud-1, оснащений графічним процесором Nvidia H100.
Амбіції Starcloud вражають: у планах – розгорнути угруповання з 88 тисяч супутників, які виконуватимуть завдання з інференсу штучного інтелекту.
Але Starcloud – це приватна компанія, завдання якої – отримати інвестиції. А що насправді? Наскільки реально перенести енергоємні датацентрів для генеративного ШІ в космос, щоб уникнути проблем із споживанням електроенергії та води на Землі? Відповідь – це малореально.
Ось що завадить цій меті:
- У вакуумі немає конвекції чи кондукції – тепло відводиться тільки через теплове випромінювання (за законом Стефана-Больцмана), що значно менш ефективно.
- Чим більший датацентр, тим гірше співвідношення об’єму до поверхні — охолодження стає неможливим без величезних радіаторів.
- Додаткові проблеми: нагрівання самого корпусу ЦОДу від сонячного випромінювання, деградація електроніки, необхідність складної системи теплопровідних трубопроводів (як на МКС), надзвичайно висока вартість запуску та ремонту.
Тому є лише один реалістичний сценарій – створити не один великий орбітальний датацентр, а рій маленьких супутників (swarm) – щоб зберегти краще співвідношення площа/об’єм. Саме такий підхід зараз просувають деякі компанії (Google Project Suncatcher, SpaceX планує запуск мільйонів AI-супутників).
Таким чином, теоретично ЦОД в космосі – це можливо, але практично – невигідно й ризиковано. Вартість запуску та експлуатації буде астрономічною, а додавання мільйонів супутників суттєво збільшить загрозу колізій і синдрому Кесслера. Поки що ідея виглядає більше як sci-fi, ніж як реальний план вирішення енергетичних проблем ШІ на Землі.
А нещодавно ми писали щодо проекту побудови підводного датацентру.
